👨‍👩‍👦‍👦 Як говорити з дітьми про військову агресію?

Діти схильні до емоційного сприйняття інформації не менше, аніж дорослі. Пропонуємо основні правила  спілкування з дітьми різного віку про військову агресію.

⚡️Найголовніше правило – варто дитині завжди говорити правду, але без паніки та надмірних емоцій. Правильно підібравши слова ви можете психологічно підготувати дитину до звуків сирени, вибухів і т.д.. Головне – дорослі мають проявляти спокій в очах дитини, в наслідок чого дитина буде відчувати безпеку.

У разі, коли батьки починають панікувати та обговорювати між собою в присутності дітей власні страхи та переживання, діти починають також боятися та хвилюватись за власне життя та життя рідних.

Найкраще - коли про війну дітям пояснять батьки, але якщо ви не можете контролювати емоції, попросіть когось з близьких друзів чи родини поговорити з вашою дитиною.

👶Для дошкільнят:

🔸Для маленьких дітей добре доводити інформацію через казки. Є достатньо багато казок, які стосуються теми безпеки, не лише питання війни. Навіть на прикладі найпростішої казки "Коза-дереза" можна пояснити дитині, наскільки небезпечно є пускати чужого у свою домівку.

🔸Історії можна моделювати самим батькам, придумувати алегорії та сюжети, які б зображали події навколо.

👦👧Для дітей 6-10 років:

🔸Варто повторювати, що батьки до всього готові та захистять: якщо скажімо збирають «тривожну валізу» можна пояснити дитині, що все необхідне мають на будь-який випадок. Нагадати, що поряд є укриття, там можна сховатись і бути в безпеці.

🔸Якщо хтось з дорослих в родині на позиціях у війську, чи на місцях в теробороні, варто пояснити, що це їхня робота та обов'язок, так сама як робота та обов'язок дитини зараз продовжувати навчання.

🔸Запропонуйте дитині підтримати наших захисників та намалювати малюнок, скласти віршика, чи написати історію.

👩🧑Для старших дітей та підлітків:

🔸Старші діти вже мають доступ до інформації. Завдання батьків -  фільтрувати новини, які вони черпають з інтернет-простору і правильно визначати, з яких джерел вони беруть відповідну інформацію, пояснити чому важливо читати лише офіційну і перевірену інформацію.

🔸Про війну треба говорити. Варто звертатись до історії й казати про те, що Україна у своїй історії вже пережила низку воєн. Можна розповідати спогади родичів. Такі життєві історії дітей можуть заспокоїти.

⁉️Не забувайте, що не зважаючи на вік дитини, варто знайти спосіб пояснити чіткі правила поведінки та що у ситуації війни ми маємо бути більш обережними, ніж зазвичай.  Треба нагадувати, що не можна підіймати нічого на вулиці – незнайомі речі.

Будьте поряд із дітьми, зараз як ніколи вони потребують уваги та любові дорослих.

Бережіть себе та близьких. Все буде Україна!

 

💙💛 Українці створили мобільний застосунок, що допомагає батькам дбати про емоційний та психічний стан дітей під час війни

Застосунок Hearty (https://iparent.onelink.me/przr/3c893e25) підказує прості ігри та активності. Працює оффлайн і його можна використовувати навіть в укриттях. У застосунку доступні книги від Барабуки, аудіоказки українською та інший контент для дітей. Застосунок безкоштовний.

Завантажити: https://iparent.onelink.me/przr/3c893e25

 

Як подолати паніку ⁉️

 

Дієві та прості вправи від сімейної та дитячої психологині Світлана Ройз. Рекомендуємо зберегти в нотатки або виписати, адже в стані стресу можете не згадати. І за можливості — перечитувати й повторювати.

👧 Гримаси. Уявіть, що ви хочете когось налякати, а ще постарайтеся видати дивний звук. Ця вправа значно серйозніша, ніж здається. Вона не тільки для того, щоби ви розсміялися. Коли рухаємо очима та залучаємо міміку, ми впливаємо на черепно-мозкові нерви, які допомагають повернути спокій. Охолоджуємо напруженість нашої парасимпатичної системи. Вправа дуже сподобається дітям.

🥶 Кондиціонер перевантаженої нервової системи. Подуйте на великий палець руки. А тепер уявіть, що ви дмухаєте на свічку: короткий вдих, а потім видих. У стані стресу нам часто перехоплює дихання. Видихи треба робити частіше, ніж вдихи.

Якщо біля вас діти, які хвилюються, а у вас є мильні бульбашки, це прекрасно працює. Дмухати на свічки, кульки, мильні кульки — усе допомагає.

👀 Очі в різні боки. Рухайте очима в різні боки: подивіться вверх, вниз, прямо, а потім повільно праворуч до упору й затримайте погляд. Потім знову: вперед, ліворуч і затримайтесь в крайній точці. Тоді — знову прямо. Ця вправа залучає “блукаючий нерв”, аби ми розслабилися. Дітям можна чимось шелестіти, щоби вони на це дивилися й переводили погляд.

👅 Язик-прибиральник. Корінець язика пов’язаний із частиною нервової системи, яка також відповідає за заспокоєння. Висуньте язик у напрямку грудної клітини, а потім зробіть язикову гімнастику. Уявіть, що ваш язик прибирає стелю, потім — стіни й підлогу. Імітуйте полоскання горла.

🌊 Я — океан. Уявіть, що ви миттєво виростаєте розміром в океан. Величезними як сонячний промінь чи найвища гора, стаєте дуже високими та широкими по горизонталі та вертикалі. Відчуйте, що за вами — сила вашого роду, країни, військових, досвіду. Відчуйте, який стан приходить. Буде класно поставити на заставку телефону фото океану.

У нас є вибір. Можемо відчувати себе маленькими склянками води, чого від нас очікують вороги, а можемо — величезними океанами. Які можуть вмістити в себе всю тяжкість часу, з якою ми зіштовхнулися.

 

Як виховати стійкість у воєнний час? 10 порад батькам та вчителям

🔸Війна принесла страх у наш дім. Через те виникає питання, як навчити свою дитину виходити за межі страхів, які приносить війна.

🔸Хороша новина полягає в тому, що так само як ваша дитина вчиться читати та писати, вона може навчитися навичок стійкості — здатності добре адаптуватися перед обличчям біди, травми, трагедії, загроз чи навіть значних джерел стресу.

Які поради можуть допомогти вам навчити своїх дітей стійкості?

1️⃣Говоріть з дітьми. Якщо у дітей виникають запитання, відповідайте на них чесно, але просто та впевнено. Запитайте їх, що, на їхню думку, відбувається, і послухайте відповіді. Не ігноруйте їхні почуття — вони можуть сказати, що бояться, і ви повинні бути готові відповісти, що це нормально боятися. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів: «Я завжди буду піклуватися про тебе».

2️⃣Створіть емоційно безпечним простір. Проводьте значно більше часу зі своєю дитиною. Грайте в ігри, читайте або просто тримайте дитину поруч.

3️⃣Обмежте кількість новин, які дитина дивиться. Вимкніть телевізор або радіо, коли увімкнено висвітлення війни. Вам не потрібно приховувати те, що відбувається у країні від дітей, але й ви не повинні піддавати їх постійним картинкам трагедій. Приберіть журнали та газети, які мають страшні обкладинки, обмежте перегляд новин в соцмережах.

4️⃣Усвідомте, що стреси війни посилює щоденні стреси. Зазвичай ваша дитина може впоратися з невдалим тестом або насмішками серед школярів, але розумійте, що зараз  діти можуть реагувати гнівом або поганою поведінкою на стрес, який зазвичай не дратує їх. Запевніть дитину, що ви впевнені, що він/вона старається якнайкраще.

5️⃣Складіть розпорядок дня і дотримуйтесь його. Дітей заспокоюють звичайні розклади. Відведіть час на виконання домашнього завдання, зараз можливо це потребувати більше часу, аніж зазвичай. По можливості збережіть графік дитини близьким до мирного часу.

6️⃣Подбайте про себе. Якщо ви цього не зробите, у вас буде менше терпіння і менше креативності, коли дитина потребуватиме і те, й інше. Подбайте про себе, щоб ви могли піклуватися про дитину, коли та прийде за відчуттям безпеки до вас.

7️⃣Повторюйте дітям, що з ними все буде добре. Запевніть їх, що вони будуть захищені. Складіть план на випадок ситуацій евакуації для сім’ї та поділіться всіма його частинами, які, на вашу думку, може зрозуміти дитина. Якщо хтось з батьків, чи родичів в армії чи теробороні, допоможіть дитині зрозуміти, що це робота члена їхньої сім’ї, як і робота дитини – продовжувати навчатися.

8️⃣Спостерігайте за ознаками страху та тривоги, які діти можуть не передати словами. Дитина стала дуже прив’язаною до вас, потребує більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? Оцінки дитини раптово впали? Заохочуйте дитину писати історії або малювати картинки, які показують відчуття, якщо дитина не може передати словами.

9️⃣Зверніться за допомогою до дитини. Те, що дитина маленька, не означає, що вона не може виконувати відповідні віку роботи. Переконайтеся, що дитина знає, як її дії сприяють гаразду всієї родини. Якщо дитина знає, що у неї є роль і що вона може допомогти, вона буде відчувати себе більш впевненою.

1️⃣0️⃣Описуйте дитині позитивні перспективи майбутнього. Ні ви, ні ваша дитина раніше не проходили через війну, але ви повинні пояснити дитині, що війни закінчуються. Коли ви говорите про погані часи, переконайтеся, що ви згадуєте і про хороші часи в майбутньому.

 

Як вберегти психічне здоров’я дітей під час війни? 👶👦🧒

Поради від психолога київського пологового будинку “Лелека” Наталії Мирошниченко допоможуть вашим дітям пережити важкі для всієї України часи.

🐲 Проводьте алегорії з улюбленими казками. Коли збираєте дитину в укриття, поясніть, що кожен герой казок проходить випробовування на сміливість та можливість витримати щось неприємне. Пригадайте улюблені казки вашої дитини та  які там були випробовування.

➡️Це допоможе малечі зрозуміти не унікальність ситуації, допоможе запустити механізми адаптації.

 🧚Вигадуйте нових фантастичних персонажів. Звісно, під землею у підвалах та укриттях холодно або жарко, тісно, темно і лячно. Але в нас є уява! Пограйте з дитиною в гру «А зараз вигадаємо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами, та інше» - персональний тотем-захисник, як Патронус у Гарі Поттера.

➡️Так ми зможемо зменшити вплив депривації від замкнутого простору.

👼Розказуйте про янголів, які захищають. Коли лунають вибухи та постріли, але ви в безпечному місці та захищені, можна з дитиною уявляти великі крила Янголів, що боронять наших солдатів та допомагають їм нас захищати.

➡️Так ми допоможемо малечі відчути себе в безпеці.

🖼Малюнки захисникам. Коли у дитини виникають питання, що ми можемо зробити для допомоги, — малюйте з малечею малюнки підтримки та сміло викладайте їх у соціальні мережі.

➡️Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.

📖Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання за планом, вивчення іноземної мови.

➡️Так ми допомагаємо стабілізувати організму психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

Ворог вкрав наш мир та спокій, не дамо зруйнувати душі наших дітей війною.

 

Слава Україні!

 

Вивчена безпорадність: як запобігти формуванню🤷‍♀️

Я не можу, не вмію, не знаю, не впораюсь. Так іноді розмірковують і діти, і дорослі. Але коли така життєва позиція спостерігається у сформованої особистості людини, це — вивчена безпорадність і вона буває наслідком виховання.

Автор цієї теорії американський психолог Селігман вважав, що формування  “вивченої безпорадності” у дітей закінчується близько 8-ми років, а далі може лишитись на все життя.

‼️Під час надзвичайних ситуацій усім батькам хочеться якомога швидше зробити все за дитину: зібрати речі, одягнути, зав'язати шнурівки і правильно, на кону наші життя.

➡️Але не забувайте в безпечний час, який з’являється у вас з дитиною, навчати свою дитину.

Невдачі неминучі.  І успіх вирішення цих невдач залежатиме від того, як ви її підготуєте до цього. Тут вам стане у пригоді правило чотирьох кроків:

1. Спершу я показую як.

2. Далі ми робимо разом.

3. Ти робиш сам, а я поруч.

4. В тебе виходить самостійно.

5 порад

1️⃣Не давайте відчути дитині себе непотрібною, зайвою. Коли в дитини щось не виходить, не робіть задачу за неї, а робіть - разом. Частіше обіймайте при цьому і говоріть про її успіхи.

 2️⃣ Коли є необхідність швидко зібратися і піти в укриття, запропонуйте дитині пограти в гру. Одягнутися, хто швидше. Знайти якомога швидше вказані речі. Пам'ятайте, що для дошкільняти провідною діяльністю є гра, і так дитина швидше засвоює правила.

 3️⃣За можливості навчайте дитину правил самообслуговування, будьте витриманими. Самостійно одягатися та взуватися. Це може стати у пригоді, коли потрібно швидко зібратися та піти в укриття, адже кілька хвилин можуть врятувати життя.

 4️⃣Відволікайте дитину малюванням, грою, навчанням та хваліть результат. Читайте та слухайте казки, запам'ятовуйте віршики, вчіться рахувати, грайте в пальчикові ігри та з домашніми тваринами. Повторюйте: в тебе все гарно виходить, ти все зможеш!

 5️⃣ Проговорюйте з дитиною важливу інформацію. Подбайте про те, щоб дитина знала своє повне ім'я та прізвище, імена батьків, домашню адресу. Навчіть її викликати швидку допомогу, рятувальників та поліцію.

 Рефлекторне бажання допомогти своїй кровиночці вкладе в кожного батька та матір на несвідомому рівні. Батькам досить складно справитись з імпульсом допомоги та порятунку дитини. Коли ви реально оцінюєте обставини та розумієте, що ситуація зараз дозволяє справлятись самостійно — вдихаємо і видихаємо та пригадуємо попередні пункти.

 

7 практик, які дають малюку відчуття безпеки👶🏼 Поради батькам під час надзвичайних ситуацій

Ми зараз живемо в час війни та тотальної небезпеки. Будь-який розвиток новонародженого відбувається тільки за умови відчуття безпеки та спокою. Однак батьки здатні зробити багато, аби допомогти дитині мати відчуття стабільності, надійності й безпеки, всупереч руйнівним факторам. Розуміючи, як немовлята реагують на ситуації, що травмують, психолог Інна Канюка пропонує наступні практики, які допоможуть дітям у подоланні важких часів:

1. Зняти напругу зі свого тіла: самомасаж та гімнастика. Пам’ятайте, що дорослий - це головне джерело інформації, що надходить із зовнішнього світу. Напруга на лиці, відсутність посмішки, сльози - сигнал для немовляти, що дорослому погано. А значить - зростає почуття небезпеки та страху у дитини.

Для цього необхідно віднайти спосіб та час звільнитися від негативних емоцій. Наприклад, поки дитина спить, зробіть гімнастику для обличчя, масаж губ, очей, вух. Якщо є можливість і бажання поплакати - обов’язково це зробіть. Ваша задача: максимально зняти напругу з тіла та обличчя.

2. Обійми та запах батьків.

Постійні обійми, поцілунки та відчуття запаху дорослого. По-перше, підвищиться ваш рівень окситоцину, по-друге, дитина відчуватиме ваше тепло та турботу, що буде сигналом про те, що все добре. Дорослий поруч. Якщо треба відлучитися, необхідно лишити свої речі, які будуть нагадувати малечі про вас та ваш запах. У критичному випадку, це зможе заспокоїти немовля.

3. Контакт з іншими дітьми. Відповідно до ситуації, шукати групи людей з дітьми та контактувати з ними по можливості.

4. Колискова та дитячі забавки. Обов’язково співайте колискові, розповідайте казочки, грайте в дитячі забавки.

5. Розказуйте про трагічні події у вигляді казки. У випадку, якщо немовля стало свідком трагічних подій, спробуйте пояснити, що сталося, розказати просто на вушко у вигляді казки та казкових персонажів даний сюжет. Інформуйте немовля про все, що відбувається.

6. Збережіть максимально щоденні ритуали. Дотримання режиму, приймання їжі та сну - запорука відновлення нервової системи. А також допомога дорослому мати чіткі плани на день, що само організує та допомагає зберігати рівновагу.

7. Співайте дитині під час сирен та вибухів. У випадку сирен та інших гучних звуків притискайте дитину до себе міцно, колихайте її та співайте улюблені колискові.

 

 

Що таке війна?

Як пояснити це дитині та вправи для психологічної допомоги: сімейна та дитяча психологиня Світлана Ройз.

⚪️ Ми можемо пояснити, що війна — це агресивні дії однієї країни щодо іншої. Війна вже триває 8 років, просто вона була для нас непомітна. Зараз це змінилося. Якщо дитина знає, що таке цінності, можна пояснити, що цінності людей і країн можуть не збігатися.

⚪️ Війна — це завжди страшно та жахливо. Ми маємо робити акцент: “Дивися, ми зараз у безпеці й наша армія робить усе, щоби ми залишалися в безпеці. А для того, щоби ми були в більшій безпеці, нам треба прислуховуватися одне до одного, важливо, щоби ти робив те, що я кажу. Ти відповідаєш за те-то й те-то”. Дитину важливо зробити відповідальним за щось. Будь-яка розмова з дитиною має закінчуватися обіймами.

⚪️ Корабель не тоне на воді, він тоне, коли вода потрапляє всередину нього. Тому не так важливо, що зовні, важливо — що ми впускаємо всередину.

⚪️ Далі — кілька порад, як допомогти дитині.

◽️ Режим дня. Робіть усе, що ви робили раніше, якщо є така можливість. Якщо дитина їла завжди о певній годині та є можливість так робити і надалі — продовжуйте. Те, що зараз пов’язує нас із мирним часом, буде на користь.

◽️Важливо створювати безпечний простір. Наприклад, будиночки чи “халабуди”, сидіти на підлозі, малювати будиночки, гратися в хованки. Те, що може давати відчуття кордонів.

◽️ Грати в псевдоагресивні ігри. Наприклад, битися подушками, бігати і кричати, грати в боулінг чи збивати кульки.

◽️Використовуємо протокол для дітей у стресі, про який я дізналася від одного з моїх викладачів з Ізраїля Олександра Гершанова. Коли людина пережила стрес, перше, що треба зробити — обійняти її. Але водночас важливо старатися не торкатися відкритих частин тіла, бо це може спричинити ще більшу невротизацію. Ми можемо взяти людину за руку, якщо інший контакт неможливий. Розмахувати руками, як маятником.

 

Як допомогти пережити травматичний досвід старшим дітям

🟥 Найчастіше після пережитого травматичного досвіду, підлітки відчувають сором і можуть мріяти про помсту.

🟥 Травмуюча подія для підлітків може призвести до радикальних змін їхнього світогляду. У деяких підлітків спостерігається саморуйнівна або небезпечна поведінка.

🟩 Дитину такого віку необхідно заохочувати до обговорення її тривог, вираження страху та суму. Разом шукати відповіді на важливі питання, дискутувати. Головне — залучити до діалогу.

🟩 Важливо пояснити, що усі їхні почуття є нормальними, в тому числі злість.

🟩 Допомагати фільтрувати

інформацію, так як вміння аналізувати ще не сформоване.

🟩 Допомагати звільнятися від сильних емоцій. Говоримо підліткам, що плакати —нормально, кричати —нормально, злитися — нормально.

🟩 Оскільки злість дає сильну напругу в тілі, користуватися будь-якою можливістю випустити її через фізичну діяльність або гру.

🟩 Набагато легше переживати те, що відбувається, коли ми можемо впливати на ситуацію,

відчуваємо причетність до спільної справи. Зараз підлітки активно допомагають онлайн. Наприклад, відслідковуючи фейки.

🟩 У тривозі завжди задіяне тіло. Обійми — стратегічно важливий ритуал.

 

Як заспокоїти дитину

Розповідає дитячий психолог Ольга Шакотько, яка з 2014-го року є кризовим волонтером і працює з дітьми-переселенцями.

🟡 Щоб заспокоїти дитину, спершу треба заспокоїтися самим. Ми можемо ділитися тільки тим, що є в нас.

🟡 Діти часто віддзеркалюють емоції батьків. Якщо бачимо, що дитина нервує, одразу перевіряємо наскільки знервовані самі.

🟡 Якщо відчуваєте, що емоції переповнюють, треба подихати і «заземлитися». Робимо кілька вдихів носом, надуваючи живіт на рахунок один-два, і кілька видихів, здуваючи живіт, на рахунок один-два-три-чотири-п'ять.

🟡 Коли заспокоїлися, спокійно говорите з дитиною тими словами, до яких вона звикла в звичайному житті.

🟡 Не можна кричати на дитину, коли вона сама кричить, це не допоможе.

🟡 Найчастіше дитина в паніці через те, що не розуміє, що відбувається і чому мама забрала її із затишної квартири й привела в підвал. Треба пояснити, що наразі батьки роблять найважливіше: піклуються про її безпеку.

🟡 Хвалити: як гарно тримається, швидко збирається.

🟡 Переключати увагу на тих, хто потребує підтримки: бабуся, мододша сестричка.

🟡 Окреслити зону відповідальності: дитина сама контролює, які іграшки треба взяти, знову спускаючись в підвал.

 

📚Повернення до школи під час війни

Правила організації навчання від психолога вчителю.

 

Усе більше школярів повертаються до навчання в дистанційному форматі. Думки батьків розділилися: одні вважають, що ніякого навчання під час війни бути не може, інші — що діти мають навчатися, незважаючи ні на що. Психологи ж підтримують відновлення навчального процесу, але мають деякі зауваження та рекомендації до його організації.

✏️Мета дистанційного навчання під час війни — не лише засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, переключення уваги дітей на позитив.

🙅‍♂️Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо — навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.

📝Зараз не час фокусуватися на вивченні великого об’єму нового матеріалу. Заняття мають бути більше орієнтованими на повторення вивченого, ніж на вивчення нового — це буде ефективніше. Новий матеріал слід подавати частинами з опором на вивчене раніше.

📱Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами.

🙇‍♀️Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності й інертності під час онлайн-уроків.

💛Учителі мають підбадьорювати дітей на уроках. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.

👩‍🏫Навчання в такий складний час — це новий виклик для педагогів, але знайте, що безумовна любов до дітей та підтримка допоможе стабілізувати психологічний стан дитини.

👩‍👦Пам’ятайте, якщо ви зауважили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, одразу зверніться до психолога школи для подальшої психологічної підтримки дитини.

Бережіть себе та близьких. Психолог Лейла Гасанова.

 

Дорогі батьки наших особливих діток!

В нашому інклюзивно-ресурсному центрі розпочав свою роботу пункт з надання психологічної допомоги. До нас звернулася родина, в якій виховується особлива дитина. Обоє батьків відчували провину, що знаходяться в безпеці та не допомагають тим, хто цього потребує. Тому ми хотіли поговорити з вами про це, бо багато українців зараз почуваються винними — докоряють собі, що перебувають у більшій безпеці, ніж інші.  Не можуть пробачити собі, що не тримають зброю в руках, не патрулюють вулиць, не займаються волонтерською діяльністю тощо. Всі ці переживання паралізують, приковують до стрічок новин, занурюють у потік самодокорів і заважають жити, діяти, бути ефективними. В чому хочеться вас запевнити:

 🟦 Бути живим, бути в безпеці, бути далеко від місця подій, дбати про безпеку своїх дітей — це нормально.

🟦 Боятися, рятуватися, панікувати та втікати — наші природні реакції на небезпеку, пов’язані з інстинктом виживання. Вони спрацьовують першими - це нормально.

Якщо зараз ви в безпеці й переживаєте гостре почуття провини — скористайтеся наступними порадами:

 * Переконайтеся, що ви та люди, які поряд із вами і залежать від вас (особливо діти та літні люди), справді у безпеці. Подбайте про них та забезпечте базові потреби: сон, їжа, гігієна, базова медицина.

* Включайтеся в активну діяльність у будь-якій сфері, яка вам доступна. Навіть невеликі справи можуть зіграти вирішальну роль.

* Придумайте, у який спосіб  можете надавати підтримку нашим захисникам, біженцям й усім, хто її потребує. Навіть малюнок вашої особливої дитини впевнить військового в тому, що його поважають і люблять. Що його зусилля не марні.

* Долучайтеся до спільнот, які вже щось роблять. Не лишайтеся наодинці, включайтеся в робочі процеси та ініціативи. Тепло вашого серця допоможе іншим, навіть якщо його вклали у в’язання теплих шкарпеток.

* Складіть план: що саме і в який спосіб ви можете зробити. Дійте за планом.  Дійте і не виніть себе!

*І пам’ятайте, що зберегти життя і здоров’я ваших  дітей і особливих особливо, літніх людей, тих, хто потребує допомоги – це дуже важка робота в цей нелегкий час. Жити, працювати, дбати, щоб скоріше настав мир на нашій багатостраждальній землі – це теж робота.

 

Дорогі батьки наших особливих діток.

Ми знаємо, скільки часу потребує догляд за особливими дітьми, але в цей нелегкий час дуже важливо мислити критично та вчасно приймати рішення. Базова вимога для цього – хоча б кількагодинний сон на добу.

*обладнайте місце для сну в найбезпечнішому доступномі місці.

*Принесіть туди теплі речі, спальні мішки, теплий одяг, м’які іграшки. Якщо це квартира чи будинок – поставте ліжко чи диван у найбільш безпечному місці між двома капітальними стінами.

*Подбайте про максимальну звукоізоляцію. Використовуйте беруші, можна обмотати голову дитини шарфом, одягти шапку, зробити заглиблення з ковдр, обняти дитину і намагатися знову заснути.

*Обійми допоможуть зігрітись, знизять тривогу, вирівняють серцебиття. Дітей гладьте по спині, голові, притискайте до себе, наспівуйте знайомі пісеньки.

*Обмежте новини: оберіть 2-3 надійних джерела, з яких ви отримуєте новини і перевіряйте інформацію в фіксовані періоди часу.

*Виконуйте рутинні справи, це заспокоює.

*Використовуйте для сну усі можливі проміжки часу. Намагайтеся заснути не лише вночі, організуйте для себе і для дітей денний сон, якщо вночі не вдалося виспатися.

 Часто сирена лунає не лише вдень. Важливо заспокоїтися самим та заспокоїти діток.

Як заспокоїти дитину

Розповідає дитячий психолог Ольга Шакотько, яка з 2014-го року є кризовим волонтером і працює з дітьми-переселенцями.

🟡 Щоб заспокоїти дитину, спершу треба заспокоїтися самим. Ми можемо ділитися тільки тим, що є в нас.

🟡 Діти часто віддзеркалюють емоції батьків. Якщо бачимо, що дитина нервує, одразу перевіряємо наскільки знервовані самі.

🟡 Якщо відчуваєте, що емоції переповнюють, треба подихати і «заземлитися». Робимо кілька вдихів носом, надуваючи живіт на рахунок один-два, і кілька видихів, здуваючи живіт, на рахунок один-два-три-чотири-п'ять.

🟡 Коли заспокоїлися, спокійно говорите з дитиною тими словами, до яких вона звикла в звичайному житті.

🟡 Не можна кричати на дитину, коли вона сама кричить, це не допоможе.

🟡 Найчастіше дитина в паніці через те, що не розуміє, що відбувається і чому мама забрала її із затишної квартири й привела в підвал. Треба пояснити, що наразі батьки роблять найважливіше: піклуються про її безпеку.

🟡 Хвалити: як гарно тримається, швидко збирається.

🟡 Переключати увагу на тих, хто потребує підтримки: бабуся, мододша сестричка.

🟡 Окреслити зону відповідальності: дитина сама контролює, які іграшки треба взяти, знову спускаючись в підвал.

 

Поради, які допоможуть захистити домашніх тварин від зайвої паніки під час повітряної тривоги

5. Не забудьте покласти в переноску “пелюшку” (підійде будь-яка тканина) і взяти з собою кілька запасних — від непередбачуваних ситуацій ніхто не застрахований, а перелякані тварини тим більше.

6. Переноску краще накрити щільною тканиною — коти і собачки маленьких порід лякаються світла, людей навколо, гучних звуків, а тому так їм буде спокійніше.

Джерело: ТСН

 Дорогі батьки наших особливих дітей, ми всі дуже любимо наших домашніх улюбленців: собак, кішок, птахів тощо. Дайте поради своїм діткам, як правильно це робити. Разом з дітьми дбайте про них під час повітряної тривоги.

Поради, які допоможуть захистити домашніх тварин від зайвої паніки під час повітряної тривоги

 

Під час повітряної тривоги власники котів і собак беруть улюбленців з собою в метро, підвали, бомбосховища та інші укриття. В таких випадках рекомендуємо:

1. Візьміть з собою шприц без голки — якщо тварина відмовляється пити (а в стресових умовах таке трапляється часто), ви можете набрати в нього води та напоїти улюбленця. Пам’ятайте, що ви можете сидіти в укритті не одну годину, а зневоднення може негативно вплинути на здоров’я тварин.

2. Не забудьте взяти хоча б одну-дві упаковки вологого корму — якщо кіт відмовляється пити воду навіть зі шприца, це допоможе йому відновити баланс рідини в організмі.

3. Давайте за можливості більше води, якщо тварина не може добу або більше сходити в туалет.

4. При підозрі на застій сечі або цистит — можна дати будь-який спазмолітик для сечового міхура. Навіть “людські” ліки можуть допомогти в цей нелегкий час, коли немає можливості звернутися до ветлікаря.

 Дорогі батьки наших особливих діток, вчіть дітей піклуватися разом з вами про дідусів і бабусь, своїх, сусідів, незнайомих. В цей нелегкий час є дві найвразливіші категорії людей, це діти і літні люди. Давайте дбати про них разом.

Як допомогти літнім людям впоратися із тривожністю під час воєнних дій?

1. Підтримувати постійний зв’язок, незалежно від того, в одному місті ви живете чи в різних. Слід телефонувати літнім членам родини вранці та ввечері, не проявляючи власну тривогу та страхи. Під час розмов слід бути впевненими та спокійними. Передавайте слухавку дітям та онукам – нехай вони піднімуть настрій стареньким. При цьому важливо домовитися про час, коли ви зідзвонюєтеся.

2. Проговорити план усіх можливих ситуацій та бути готовими до всього. Розробіть та обговоріть план максимально конкретно. Така послідовність та ясність заспокоїть літніх людей.

3. Піклуватися про здоров’я своїх літніх родичів. Запитайте, чи всі ліки вони мають, яке в них самопочуття тощо. Якщо необхідно поповнити аптечку, особливо коли йдеться про ліки від хронічних захворювань, допоможіть їм у цьому.

4. Обговорити, скільки, де саме та які новини дивитися та слухати. Поясніть, що наразі велика кількість інформації є провокативною та неправдивою, а отже може зашкодити. Разом оберіть одне чи кілька ЗМІ, яким ви довіряєте, і подбайте, щоб ваші рідні не стали жертвами фейків.

5. Частіше обійматися. Переоцінити важливість дотиків просто неможливо, і наразі вони потрібні як ніколи.

Не забувайте про літніх людей, які поруч з вами: сусіди, колеги, просто бабуся в магазині. Допомагайте самотнім стареньким, якщо маєте таку можливість.

Джерело: Психолог Лейла Гасанова

 Шановні батьки наших особливих діток, виконуйте вправи разом з усією родиною, дбайте про позитивний психологічний стан, здоров'я, душевну рівновагу.

5 вправ, щоб знизити тривогу

Перша вправа — раціональна. Потрібно дізнаватися правдиву інформацію про ситуацію і вірити у свою готовність виконувати ті дії, які нам допоможуть впоратись.

Все, що нам наказують робити наші військові, тероборона чи протиаварійні організації, треба виконувати. Тримайте в голові все, що вам допомагало колись в минулому, коли ви були у стресі. Ви вже не один раз впорались зі стресом, впораєтесь і тепер.

Друга вправа — дихальна. Вам потрібно відчувати своє дихання і використовувати його, щоб відновити рівновагу. У цьому допоможе так зване «квадратне» дихання: 4 секунди на вдих, 4 секунди — затримка дихання, 4 секунди на видих і 4 секунди — затримка без повітря.

Третя вправа — обмежувальна. Обмежуйте свій інфопотік. Просто не читайте новини. Якщо щось станеться — вам скажуть сусіди чи друзі.

Четверта вправа — тілесна. Відчуйте ноги на підлозі. Станьте в кут, де ви відчуваєте себе захищеним. Думайте про тіло, про те, що воно відчуває. Ви пружна людина, ви гнучка людина, ви міцно стоїте ногами і опираєтесь спиною. Нормалізуйте дихання і споглядайте за м’язами. Ваші м’язи розслабляються не всі одразу. Просто називайте частини тіла, де ваші м’язи розслабляються. Покладіть руку на серце, послухайте стукіт серця, усвідомте себе живим.

П’ята вправа — аналітична. Ця техніка полягає в пошуку тверджень, альтернативних вашим тривожним думкам. Такі альтернативні твердження допомагають знизити тривогу та зосередитись на виході зі складної ситуації.

Джерело: FB Наталя Підлісна

 

КУ «Інклюзивно-ресурсний центр Піщанської сільської ради» повідомляє, що фахівці (консультанти) будуть надавати психологічну допомогу всім особам, які цього потребують, на базі центру за адресою: с. Нова Знам’янка, вул. Великий шлях, 151-а кожного вівторка і середи з 8.00 до 12.00; проїзд автобусом № 213 «Кременчук – Вільна Терешківка» від зупинки «Ринок» біля магазину Маркетопт по напрямку руху до залізничного вокзалу о 6.50, 9.00, 10.50  до кінцевої зупинки «Магазин» у с. Нова Знам’янка.  

 

КУ «Інклюзивно-ресурсний центр Піщанської сільської ради» радо вам повідомляє, що електронна мережа «Україна. Інклюзія» доступна для роботи, фахівці (спеціалісти) центру готові проводити комплексну оцінку розвитку дітей для  осіб, евакуйованих із зони бойових дій, які бажають, щоб їх діти навчалися на інклюзивному навчанні і отримували психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги.   

 

Шановні батьки і діти!

Фахівці (консультанти) інклюзивно-ресурсного центру готові надати вам допомогу вам і вашим дітям, в тому числі і з особливими освітніми потребами, незалежно від місця реєстрації, місця постійного проживання, місця теперішнього перебування, часу звернення.

 

Рекомендації щодо організації занять вдома:

 

 

Шановні батьки, організовуючи проведення дистанційних психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових занять вдома, просимо врахувати декілька порад:

·        Діти легко відволікаються на сторонні звуки та предмети, тому дуже важливо створити їм умови, що налаштують на заняття.

·        Важливо правильно обрати час, займайтеся з дитиною, коли вона бадьора та енергійна, не втомлена, не голодна, коли у вас є час та енергія  для занять.

·        Якщо ви хвилюєтесь чи тривожитесь, заспокойтеся, стабілізуйте свій емоційний стан, налаштуйтеся, а потім приступайте до виконання вправ з дитиною.

·        Якщо у вас не виходить, зв’яжіться із фахівцем (консультантом) – практичним психологом центру та скористайтеся його допомогою.

·        Починаючи заняття з дитиною, вимикайте всі джерела стороннього шуму, бо дитина повинна сконцентруватися на тому, що ви їй говорите, а шум на задньому плані у таких випадках дуже заважає. Залиште лише той звуковий фон, який дитина чує постійно і який не відволікає її від гри.

·        Починаючи заняття, приберіть з місця проведення заняття (столу чи підлоги) непотрібні іграшки, сторонні предмети. Покладіть перед дитиною тільки те, що потрібно для заняття. Закінчивши гру, не залишайте іграшки перед очима дитини: приберіть їх в коробку або мішечок, щоб дитина їх не бачила. У такому випадку їй буде легше переключитися від попередньої гри до наступної.

·        На етапі закріплення знань і навичок, надавайте дитині можливість гратися самостійно цими предметами, дістаючи їх з коробки чи мішечка.

·        Гарне освітлення під час занять важливо і для дітей, і для дорослих. Коли ви граєте або розмовляєте з дитиною, прагніть до того, щоб ваше обличчя було добре освітлено, уникайте перебування спиною до вікна або до лампи.

·        Сідайте навпроти дитини, щоб вона могла без зусиль установити з вами зоровий контакт, бачити ваші очі, вираз обличчя (якщо дитина може утримувати зоровий контакт), ваші рухи, мати змогу копіювати ваші дії. Якщо дитина не може утримувати зоровий контакт «очі в очі», сідайте поряд і проводьте вправи, щоб дитина мала змогу бачити ваші дії і повторювати їх.

·        Звертаючись до дитини, намагайтеся говорити просто і зрозуміло, вживайте тільки відомі дитині слова. Якщо дитина не знає якогось слова, поясніть його значення декілька разів та попросіть повторити його. Говоріть так, щоб дитині було легко вас зрозуміти.

·        Розбивайте завдання на маленькі кроки. Дитині буде легше набувати нових знань, якщо оволодіння ними буде відбуватися поетапно, невеликими порціями.

·        Ви можете заохотити дитину виконати «перший крок» і закінчуєте дію самі; або дитина закінчує дію, що її почали ви. Поступово збільшуйте участь дитини, поки нарешті вона не почне виконувати всі дії самостійно.

·        Починаючи формувати нові навички, спочатку використовуйте прості і легкі завдання, а потім поступово підвищуйте рівень їх складності, використовуючи для цього матеріал, який виставили на блозі фахівці (консультанти) центру.

·          Поступово заохочуйте дитину все активніше брати участь у грі. Важливо при кожній нагоді викликати в неї відчуття радості за свої успіхи. Що більше ви полегшите дитині завдання на початку навчання, то охочіше вона буде вчитися далі.

·          Незважаючи на труднощі формування уявлень і набуття знань та навичок, за умови організованого корекційно-розвивального навчання та використання спеціальних методів, прийомів та засобів діти з особливими освітніми потребами мають можливості для розвитку та навчання.

·          Якщо у вас не виходить провести вправу, зв’яжіться з фахівцем (консультантом) центру, за потреби, підключіть його на відеозв’язок через скайп, вайбер і попрацюйте разом.

·          Попередньо повідомляйте фахівців центру про наміри проводити заняття, та вкажіть його час і способи участі фахівців у  ньому. Отримайте всю необхідну інформацію перед заняттям та обов’язково повідомте фахівців центру про проведене заняття, якщо ви проводите його самостійно, про свої враження та побажання.

 Рекомендації створено на основі відкритих джерел у інтернеті та порад фахівців (консультантів) інклюзивно-ресурсного центру.