Дорогі батьки наших особливих діток!

В нашому інклюзивно-ресурсному центрі розпочав свою роботу пункт з надання психологічної допомоги. До нас звернулася родина, в якій виховується особлива дитина. Обоє батьків відчували провину, що знаходяться в безпеці та не допомагають тим, хто цього потребує. Тому ми хотіли поговорити з вами про це, бо багато українців зараз почуваються винними — докоряють собі, що перебувають у більшій безпеці, ніж інші.  Не можуть пробачити собі, що не тримають зброю в руках, не патрулюють вулиць, не займаються волонтерською діяльністю тощо. Всі ці переживання паралізують, приковують до стрічок новин, занурюють у потік самодокорів і заважають жити, діяти, бути ефективними. В чому хочеться вас запевнити:

 🟦 Бути живим, бути в безпеці, бути далеко від місця подій, дбати про безпеку своїх дітей — це нормально.

🟦 Боятися, рятуватися, панікувати та втікати — наші природні реакції на небезпеку, пов’язані з інстинктом виживання. Вони спрацьовують першими - це нормально.

Якщо зараз ви в безпеці й переживаєте гостре почуття провини — скористайтеся наступними порадами:

 * Переконайтеся, що ви та люди, які поряд із вами і залежать від вас (особливо діти та літні люди), справді у безпеці. Подбайте про них та забезпечте базові потреби: сон, їжа, гігієна, базова медицина.

* Включайтеся в активну діяльність у будь-якій сфері, яка вам доступна. Навіть невеликі справи можуть зіграти вирішальну роль.

* Придумайте, у який спосіб  можете надавати підтримку нашим захисникам, біженцям й усім, хто її потребує. Навіть малюнок вашої особливої дитини впевнить військового в тому, що його поважають і люблять. Що його зусилля не марні.

* Долучайтеся до спільнот, які вже щось роблять. Не лишайтеся наодинці, включайтеся в робочі процеси та ініціативи. Тепло вашого серця допоможе іншим, навіть якщо його вклали у в’язання теплих шкарпеток.

* Складіть план: що саме і в який спосіб ви можете зробити. Дійте за планом.  Дійте і не виніть себе!

*І пам’ятайте, що зберегти життя і здоров’я ваших  дітей і особливих особливо, літніх людей, тих, хто потребує допомоги – це дуже важка робота в цей нелегкий час. Жити, працювати, дбати, щоб скоріше настав мир на нашій багатостраждальній землі – це теж робота.